Козак додому поспішає,
Він славно свій похід скінчив,
Та вечір швидко наступає,
Йому пора вже відпочить.
Козак в поході був героєм,
Сил і життя не шкодував,
І після бою, перед строєм,
Гетьман його розцілував.
Заграва з неба льється в річку,
Все плесо полум*ям горить,
Козак ліг спати під копичку,
Бо довгий шлях його зморив.
Він прив*язав коня до клена,
Поклав під руку шаблю й спис.
Укрила млою нічка темна,
Ти не турбуйсь, козаче, спи.
Перехрестився, помолився,
Повіки втомлені зімкнув,
І мов в безодню провалився.
За пів хвилини і заснув.
Земля йому поновить сили;
І для доріг, і для звитяг.
Щоб вража куля не влучила,
Щоб ятаган не взяв життя.
Іще не згасли ранні зорі.
Не чуть пташиних голосів,
Козак вже був у повнім зборі
І на коня в сідельце сів.
Давно минула небезпека,
Та квапить він свого коня,
Вже з неба льє серпнева спека
Він біг його не зупиня.
Йому б до вечора добратись
До хати, до двора свого,
Бо там чекає його мати,
Чекає дівчина його.
А ненька ходить кожний вечір
На шлях, дивитись,чи не йде
ЇЇ синочок з битви-сечі?
Чи хтось коня його веде?
Ген, над Дінцем видніють хати,
Стрічають коло вітряка
Свого синочка стара мати,
І наречена козака.
Микола Токарь.
Николай Токарь,
Сидней Австралия.
Родился, рос, жил и работал на Харьковщине.Служил в армии на Камчатке. Не имею, не состоял, не привлекался.Прошёл середину восьмого десятка.В браке состою 46лет.Имею дочь и троих внуков. Живу в Сиднее с 1997года. e-mail автора:niko1938@gmail.com
Прочитано 1632 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Как же, Микола, Вы поотстали от времени в сонной Австралии! Сегодня казаки в России - это ряженые, которые ходят с эполетами на плечах и лампасами, награждают друг друга георгиевскими крестами. Это этнографический заповедник, как у индейцев в Америке, хотя казаки, отказываясь от русской и украинской национальности, желают сегодня откромсать у России и Украины эти земли. На худой конец, они требуют у государства, чтобы их, как при царях, считали на государевой службе и за пьяное ничегонеделанье платили деньги. "Как же ты с нагайкой на коне будешь защищать родину от умной и беспощадной вражеской техники?" - спрашиваю я своего товарища. "А я выйду против врага с иконой, и он побежит". Вот такая наивная казачья философия. Комментарий автора: Я не пишу про согоденних козаків. Вірш присвячений козакам яких оспівували Микола Гоголь та Тарас Шевченко.Це історія України. Тоді у козаків була і віра, і ідея, і Україна Яку вони захищали. Дуже вдячний за відзив.З повагою
