Царство, разделенное в себе самом не устоит. (Иисус Христос)
Украинцы живут в параллельных реальностях. Для одних их реальность начинается с того факта, что украинский язык - государственный. Для них это - точка опоры и три кита, на которых стоит их мир. До этого для них ничего и не было. Мира не существовало.
Но эта точка ненависти и войны. Ведь до этого на Украине государственным был русский. И поменять в одночасье один язык на другой принятием закона - это пойти против рожна, против жизни.
Это подобно тому, как в одночасье запретить многим говорить то, что они думают, а разрешить говорить лишь то, что нужно не им. Заставить их жить не так как они хотят, а как хотят не они. Это и есть точка раскола, продуцирующего ненависть. Столкновение двух миров и двух реальностей.
И тут дело даже не в самом языке, а в его дурном использовании. Сам украинский язык - прекрасный, но его подло подставили, заставив законодательно, читай - насильно, говорить на нем. Это брак не по любви для очень многих на Украине и это привело к ненависти, к конфликту и к гражданской войне, а теперь уже и к войне между Россией и Украиной.
Но по сути не столь важно, что стало причиной ненависти: язык, национальность или цвет кожи. Важно то, что был найдень камень преткновения и соблазна и использован по максимуму. Украину начали накачивать ненавистью, придав ей нужное русофобское направление, и за что Запад платил хорошие деньги. Лодку раскачали и перевернули.
Идеология современной Украины - это радикальный национализм (нацизм), замешанный на русофобии. Так Украина стала нацистским государством. Эта и есть главная причина войны России и Украины. Это и обьясняет, почему россияне считают эту войну войной с фашизмом.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
